Підгайцівська громада віддала останню шану Герою Гнату Олександровичу Валеру
Сьогодні, 19 липня 2025 року, Підгайцівська громада провела в останню путь свого Героя – військовослужбовця, стрільця десантно-штурмової роти Збройних Сил України, Гната Валера.
24-річний юнак, маючи молоду дружину та маленьку трирічну донечку, з початком повномасштабного вторгнення прийняв вольове рішення захищати Батьківщину.
У січні 2023 року він прийняв Присягу на вірність Українському народові. Гнат Валер мужньо боронив Україну у найгарячіших напрямках. Герой загинув 30 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Майже два роки захисник вважався безвісти зниклим. Без надійного плеча залишилися донька, дружина та батьки.
У рідному селі Підгайці кортеж Героя зустрічали з усіма військовими почестями. Люди схиляли голови у глибокій скорботі, не стримуючи сліз, а шлях руху кортежу був встелений квітами.
Відспівали бійця у Свято-Михайлівському храмі.
Після звершення чину похорону священник Олександр Хорошко звернувся до присутніх, наголосивши на подвигу загиблого хлопця. Він провів паралель між Героєм Гнатом та преподобним Телемахом, який ціною власного життя зупинив криваві гладіаторські бої в Римі, підкреслюючи, що Гнат так само явив подвиг мучеництва і боротьби. Священник зазначив, що новітні герої, такі як Гнат, є серед нас і саме вони є тими борцями, на яких ми маємо орієнтуватися, коли навчаємо своїх дітей. Він акцентував на тому, що саме їхніми зусиллями виборюється незалежність України.
Наостанок священник закликав бути сильними кожному на своєму місці, не втрачати віри та надії у ці скорботні дні, втішаючись тим, що Гнат долучився до Воїнства Небесного.
Велелюдна піша хода супроводжувала Героя вулицями рідного села, повз рідну школу, де продзвенів його останній дзвінок, до батьківської домівки, а потім на місцеве кладовище.
Під постріли пошани та звуки Державного гімну тіло Героя було віддано землі на Алеї Слави. Дружині Героя вручили Прапор України – символ його незламності та самовідданості.
Довідково: Гнат Олександрович Валер народився 29 грудня 1998 року у селі Підгайці. Закінчив Підгайцівський ліцей, здобув професійно-технічну освіту слюсаря-механіка у Технічному фаховому коледжі ЛНТУ. До війни працював на будівництві.
Його побратим, найкращий друг і земляк Олександр Герлінський, з болем згадує: "Мені його не вистачає, а світу не вистачає таких людей, як він. Ми дружили з самого дитинства, бились, сварились, але завжди допомагали один одному. Він підтримав мене у рішенні йти воювати, тільки різниця в тому, що я був як вітер у полі, а у нього була дружина та дитина. На той момент ми вірили, що удвох вернемось додому, але…".
Сусідка та мати побратима, Валентина Герлінська, додає: "Серце не хоче вірити, що його більше немає з нами... Гнатик був не просто товаришем мого сина Олександра — він був мені, як рідний. Молодий, щирий, мужній, з добрим серцем і відкритою душею. Він завжди був готовий допомогти, підтримати, просто бути поруч. Ми всі вірили, що повернеться додому живим... Але війна забирає найкращих."
Немає таких слів, щоб втамувати біль від втрати… Наша держава має ще одного Героя, який віддав найдорожче – своє життя за Батьківщину.
Вічна шана і Слава Герою! Царство Небесне і спокій душі…
