У Липинах восьмеро дітей знайшли свою щасливу родину
У Підгайцівській громаді є дитячий будинок сімейного типу – який створили подружжя Роман та Наталія Величко.
Спільно з начальником служби у справах дітей Наталією Матвіюк, гарного осіннього вересневого дня, напередодні Дня усиновлення, ми відвідали родину.
Батьки взяли на виховання семеро діток від 10 до 17 років із 4 сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах та мають власну 3 - річну доньку. Свою любов, піклування, відчуття сімейного затишку нині тут дарують один одному - батько Роман, мама Наталія Марківна троє доньок та п'ятеро синів.
Першими зустріли нас на подвір'ї будинку два собаки - чудернацький, активний та милий пес - Пломбір та старенький, спокійний Тузік.
У затишному будинку було чути аромат домашнього хліба, який мама - Наталія Марківна, спільно з дівчатками, готує тричі на день у спеціаліній хлібопічці, адже родина велика.
На час візиту всі діти були вдома. Наразі вони навчаються дистанційно на базі Липинського ліцею. Найменша дівчинка - трирічна Танюша із задоволенням розглядала подаровані розмальовки та тестувала "Пластилін антистрес".
Сім'я згуртувалася у затишній вітальні з каміном та радо ділилася з нами подробицями свого сімейного життя.
Батько Роман займається перевезеннями, мама - Наталія Марківна повністю присвячує свій час дітям, а раніше працювала на швидкій, потім швачкою, займалась ремонтом одягу.
Будинок, у якому проживає родина власними зусиллями подружжя будувало близько 10 років. Обидва батьків завжди мріяли про велику сім'ю та хотіли наповнити свій дім дитячим сміхом.
Роман розповів, що сам із багатодітної родини, адже у його батьків - дев’ятеро дітей.
“Дітям потрібна любов. І я завжди хотів її дарувати. Почали з дружиною міркувати, як взяти. Думав приходиш в будинок дитини, взяв і пішов. Але це не так просто. Для того, щоб взяти Юрчика з Вєтальом знадобилось 4 роки. Навчання, папери, волокіта. Взяли тих, кого дали. Нікого не вибирали. Людям потрібно розказувати, що сім'я це добре. Прийшов додому сім'я чекає - то саме найкраще, що є на землі ” - розповів Роман Величко.
Всі дорослі діти катаються на велосипедах, батьки поки своїх не мають, але у планах придбати.
По господарству діти допомагають матері. Восени - всі разом рвуть яблука, косять траву. 12 - річна Тома мила посуд після спільного обіду. А серед хлопців приготуванням їжі найбільше цікавиться 10-річний Андрійко.
Нам розповіли, що Тамара допомагає всім з уроками, особливо, що стосується налаштування онлайн-зв'язку, підключення школярів до навчання.
14-річний Віталік вже пробував керувати авто. Але, хлопці, мабуть, наслідуючи батька, всі прихильні до водійської справи.
Ми помітили, що Віталік любить собак, адже він навчив Пломбіра давати лапу. Найстаршій донці - Діані невдовзі виповниться 18. Вона навчається на перукаря та вже пробувала стригти домашніх.
15 річний Юрчик допомагає всім у всьому, до нього найбільше схиляється з обіймами найменша сестричка - трирічна Танюша.
Родина відвідує Церкву Христа Спасителя. Тома, Юрчик та Андрійко - учасники хору при церкві.
Всі разом Велички люблять збиратись за спільним столом. І хоча завжди стараються готувати, деколи балують один одного, особливо до днів народження, піцею на замовлення або їдуть на гамбургери, сендвічі.
Тут відчувається позитивний мікроклімат та панують щирі, доброзичливі стосунки.
До війни, щороку родиною їздили на Одещину відпочивати. А нині часто подорожують до родичів у різних напрямках, відвідують історичні місця, прямують на природу, до лісу, рибалять. А у вересні всі разом відвідали сусідню Польщу та провела два дні у Варшаві.
Такі родини роблять велику справу, адже найважливіше у житті - це щасливі діти.
