У Звірові поховали 31-річного захисника України Сергія Лавренчука. ФОТО
І біль і розпач, невимовна туга,
Родина плаче, б'є невтішний дзвін,
Страшна утрата сина, брата, друга
Не сталось дива і на одрі він - ...
Не чули ми від нього ані слова
Він не казав про втому чи про страх,
А з перших днів Zміюку стогодову
Уперто сік, розвіюючи прах...
Так, він не встиг омріяне прожити,
Недолюбив, не ставши під вінець, Та він поліг, щоб жити, в Мирі Жити,
Щоб цій війні наблизити кінець....
О ні ..., о ні..., герої не вмирають,
На небо пропускають без боргів,
Тому вони, вертаючи, карають,
Стираючи на безвість ворогів...
Пройдуть роки, як календарні дати,
Забуде світ про зради східних трой,
Але тебе ми будем пам' ятати,
Бо ти навік нескорений Герой!
Цей вірш-посвяту написав двоюрідний брат Героя Олександр Лавренчук.
28 серпня 2022 року у селі Звірів Підгайцівська громада проводжала в останню путь Захисника України - Лавренчука Сергія Тарасовича.
Тіло Героя, який загинув у боротьбі за майбутнє Української держави, стоячи на колінах, зустріли «живим коридором» у рідному селі Звірів.
Щоб віддати останню шану бійцю прийшли сотні людей з квітами до рідної оселі Сергія у селі Звірів.
Рідні, мешканці, духовенство, представники місцевої влади, військові спільно помолилися за душу убитого загарбниками Героя.
Жалобна процесія пройшла вулицями села від будинку Сергія до церкви Воскресіння Господнього у селі Звірів, де відспівали бійця.
Поховали Героя на місцевому кладовищі у селі Звірів.
У цей жалобний день дорога була встелена квітами, а люди плакали від непоправної втрати, болю, жалю несприйняття того, що такого гарного, сильного, мужнього та молодого сина, брата, товариша, побратима, українця - вже немає серед живих. Сергію Лавренчуку було лиш 31 рік.
Нагадаємо, народився Сергій 5 січня 1991 року у селі Звірів. Хлопець закінчив місцеву школу. Навчався у Педагогічному коледжі м. Луцька, по закінченню якого отримав спеціальність вчителя інформатики та вступив до ВНУ ім. Лесі Українки. У 2016 році воїна мобілізовли для участі в АТО.
По поверненню з АТО - працював заробітчанином у Польщі. Потому, як розпочалася повномасштабна війна, повернувся до Звірова та з 5 березня 2022 року був призваний на військову службу Луцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Волинської області. Сергія призначили на посаду артилериста розвідувального відділення розвідувального взводу.
Вірний військовій присязі, старший солдат помер 25 серпня 2022 року в клінічній лікарні ім. Мечникова м. Дніпро від тяжкого кульового поранення в голову, отриманого 13.08.2022 р. біля с. Мар'янка під час захисту Батьківщини.
Захисник не був дружений. У нього лишилися батьки, брат та сестра.
