Молитовний сніданок у Підгайцівскій громаді об’єднав кілька сотень переселенців

  • 292

Більше сотні тимчасових переселенців, які знайшли прихисток у Підгайцівській громаді, взяли участь у молитовному сніданку, який вперше відбувся на території громади з ініціативи Луцької райради та Церкви «Спасіння». У цьому році захід був націлений не на збір коштів для якоїсь благодійної мети, а для того аби проявити турботу про тимчасово переміщених осіб, які через воєнні дії мусили лишити свої оселі та зустрічатимуть Великодні свята на території сіл Луцького району.

Варто зазначити, що захід вперше відбувся не у світському закладі, а саме у храмі, де спільна молитва за Україну, її захисників, волонтерів і весь Український народ об’єднала більше пів тисячі переселенців, очільників релігійних громад різних конфесій, представників обласної, районної влади, народних депутатів України, керівників Підгайцівської сільської ради та прихожан Церкви «Спасіння».

Захід тривав кілька годин під час яких звучали підбадьорливі та патріотичні виступи посадовців, молитви за участі священнослужителів протестантських,  православних, католицької та греко-католицької церков.

«Ми живемо у непрості часи. На нашу долю випала можливість побачити, як гуртується  наша країна та формується сильна Українська Нація. Сьогодні воїни з усіх куточків країни боронять цілісність нашої держави, мужньо захищають свої міста місцеві мешканці. Я переконаний, що спільно нам вдасться перемогти ворога та забезпечити нашим дітям щасливе майбутнє», - зазначив у виступі заступник Підгайцівського сільського голови Валентин Приходько.

На звершення офіційної частини усі присутні помолилися за дітей та їхнє щасливе майбутнє, спільно виконали Духовний гімн України – «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни».

Після цього усіх учасників молитовного сніданку запросили у нижню частину храму, де прихожани Церкви «Спасіння» організували для гостей прийом - так званий «шведський стіл» із канапками, піцою, картоплею фрі, солодкими десертами, напоями. Таке меню особливо порадувало дітей-переселенців, атмосфера турботи, яку вдалося створити волонтерам, нагадувала мирні часи – і їхні обличчя частіше осявали усмішки. Усі діти отримали подарунки – конструктори, набори для ліплення та духовну літературу. Старше покоління могло отримати консультацію з приводу стану здоров’я та безкоштовні ліки.