Директорка Звірівського будинку культури стала лауреаткою поетичного конкурсу
Поетеса із села Звірів Підгайцівської громади Луцького району, а за сумісництвом - директорка місцевого будинку культури, Леся Бондар, стала лауреаткою II ступеня Всеукраїнського конкурсу авторської прози та поезії ЯwriteR.
Конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України, Міністерства культури України напередодні 30-ї річниці незалежності України.
Вірші «Війна на Сході України» та «Пам’яті Лесі Українки» були відзначені у номінації «Авторська поезія. Віршований твір» у категорії 24+.
Відбіркова комісія у рецензії до творів звернула увагу на поетичний хист авторки та її громадянську позицію, «яка штовхає поетесу на створення чесних та щирих поетичних рядків».
Журі звернули увагу на форму та мелодику віршів, римування, художню цінність та віршований розмір творів авторки.
Заступник сільського голови Валентин Приходько привітав пані Лесю із високою експертною оцінкою її поетичного таланту і подякував директорці «Центру культури, туризму, молоді та спорту» Підгайцівської сільської ради Тетяні Ковжук за активну позицію та підтримку місцевих талантів у різноманітних конкурсах, які створюють позитивний імідж Підгайцівської громади на всеукраїнському рівні.
Пропонуємо вашій увазі вірші, які принесли Лесі Бондар перемогу:
Війна на Сході України...
Обстріли, штурми, люди гинуть.
Ридає ліс і плаче поле,
Одні воронки лиш довкола.
Підбиті бетеери, танки,
А ще кругом людські останки...
Стогне земля, небо палає
"Ми переможем! - комбат запевняє,
Волю, так лише на смерть проміняєм!"
Смерчі, гради, міномети -
Це нам від Росії
"Пламенні прівєти"
Луплять без упину,
Мирні люди гинуть.
А що вже солдати:
Поранені, вбиті,
Та їх не злічити.
Хоч РНБО постійно звітує
Скільки і коли ворог атакує.
Вміють рахувати, знають усі втрати.
На шматочки серце рветься -
Це ж статистикою зветься?!
Телебачення дивує, різні шоу пропонує,
Ще й російські серіали,
Аби ми не нудьгували?
Один плаче, другий скаче,
Каламбур якийсь неначе.
Чому все ж таки АТО
Коли це війна давно?
Відчай, сум,страх і печаль
В більшості людей, на жаль...
Та надія не вмирає,
Винних Господь покарає,
Та коли?... Ніхто не знає...
18.02.2015р.
Пам’яті Лесі Українки
"Ні, я жива, я буду вічно жити!"-
Колись вона сказала
І рацію ж бо мала.
Сто п'ятдесят їй уже нині
Безсмертній доньці України.
Відважній, мужній, нескореній жінці,
Славетній поетесі - Лесі Українці!
Лесине слово, то могутня зброя,
Котра і нині у двобої
З несправедливістю, розбратом
Справжнім мечем стала для ката.
Пророчими стали слова її,
Що сенс життя у боротьбі.
Вона боролася з недугою і ворогами
Своєї рідної країни,
Яку любила до нестями.
Любіть і ви свою країну,
Вона, як матінка єдина.
Якою їй бути залежить від нас.
Збагнути це, друзі,настав уже час.
