Родина струмівського священика вже п’ятий рік поспіль зігріває теплом двох дітей з нелегкою долею
У березні 2016 року в Луцькому районі була створена прийомна сім’я Степана та Марії Ярем з села Струмівка. Це єдина така форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка діє на теренах Підгайцівської ОТГ.
Родина настоятеля місцевого храму святого апостола Андрія Первозванного взяла з притулку на виховання рідних брата і сестру. Катерині було вісім років, Анатолію - шість. Струмівський священик та його дружина на той час й самі мали чотирьох неповнолітніх дітей: трьох синів і доньку. Згодом Бог подарував ще одне чадо - Дмитрика.
Отець Степан сьогодні не приховує, що тоді з дружиною встали на нелегкий шлях. Найбільшою складністю було те, що прийомні діти – родом не з Волині. Їхньої життєвої історії толком ніхто не знав. Відомо, що виховувалися в неблагополучній сім’ї, а матір позбавили батьківських прав.
Степан Ярема розповідає, що прийняти в свою сім’ю малечу надихнув приклад родини іншого священика з Луцька, яка до власних чотирьох дітей взяла на виховання ще трьох сиріт. «Спочатку ми хотіли всиновити дитинку з непростою долею. Але виявилося, що без батьківської опіки здебільшого залишаються рідні брати-сестри, яких не можна розлучати. Відтак нас переконали створити прийомну сім’ю. Мріяли про хлопчика чи дівчинку, а отримали і хлопчика і дівчинку», - згадує прийомний батько.
Сьогодні у багатодітній струмівській родині п’ятьох синів та двох доньок на своїх та чужих не ділять. Отець Степан та матушка Марія кажуть: «То всі наші діти». Розповідають, що Катя добре вчиться, має здібності до співу, які розвиває, навчаючись в одній з музичних шкіл міста. Толик тут опановує мистецтво гри на бандурі. Найбільше тішить у хлопчикові, що він росте напрочуд добрим, життєлюбним, незважаючи на те, що ще змалечку довелося пройти крізь складні випробування.
Огорнути родинним теплом знедолену дитину – не кожен здатний взяти на свої плечі такий нелегкий хрест. Тим, хто про це думає, Степан Ярема радить добре все зважити. Адже мова йде не про іграшку чи товар, який можна повернути, обміняти, зрештою, викинути, а про добряче скалічені життям маленькі душі та дитячі очі, сповнені надій. А ще важливо заручитися підтримкою найрідніших людей. Коли його мама та батьки дружини схвалили намір приголубити чужих дітей – це додало сил зважитися на відповідальний крок.
Фото з сімейного архіву Ярем.
