«Я дякувала мамі Миколи Сорочука за те, що виховала такого хорошого сина»
У загальноосвітнй школі села Лище сьогодні відбудася лінійка, де хвилиною мовчання вшанували пам’ять колишнього учня Миколи Сорочука, який загинув на Сході України.
Ворожа куля обірвала життя світлої, позитивної, життєрадісної людини. Саме таким згадують Миколу вчителі закладу.
Науменко Тетяна Миколаївна, директор: «Звичайно, в усіх нас був шок від страшної звістки. Тому що ми пам’ятаємо Колю веселим, життєрадісним хлопчиком. Я познайомилася з ним, коли працювала на посаді заступника директора з виховної роботи. Він хотів брати участь у всіх заходах. Дуже любив спорт, був учасником танцювального ансамблю і драматичного колективу, і йому все вдавалося.
Коли я зустріла Миколу після його перебування в зоні АТО, то це вже був дійсно дорослий чоловік, який по-іншому цінує життя, по-іншому дивиться на світ. Він дуже хотів жити, творити, поступив в академію рекреаційних технологій на правознавство, і мав наміри ще на одну спеціальність вступати, бо казав, що хоче багато знати.
У маршрутці він завжди першим підхоплювався, щоб уступити місце. Я дякувала його мамі за те, що виховала такого хорошого сина. У всіх нас залишилися тільки теплі спогади про нашого Колю».
Ткачук Олександр Іванович, заступник директора з навчально-виховної роботи: «Я знав Миколу, бо викладав в нього фізику. Цей хлопчина був завжди привітним, мав тонке почуття гумору. І, мабуть, завдяки цьому його цінували учні, з якими він вчився. І я це бачив по їхньому відношенню до нього. Миколу поважали, до його думки прислуховувалися і однокласники, і класний керівник».
Назарук Євгенія Іванівна, вчитель української мови і літератури: «Хлопчина з очима романтика. Саме так я би назвала нашого Колю Сорочука. Він був напрочуд щирим, добрим, веселим, врівноваженим, толерантним, у нього було багато друзів. Мені здається, що він навіть не міг ображатися, бо сам ніколи нікого не ображав.
Це була світла і добра людина. Пригадую, що він навіть пробував писати вірші, одного разу прийшов в учительську і приніс мені свого вірша. І це, як не дивно, був вірш не про перше кохання, не про маму, а про наше сьогодення. Про неправду, яка коїться в світі. Тобто, вже тоді було помітно в цьому хлопчині порив до справедливості, до добра. Дуже прикро й боляче…»
Крикавська Валентина Сергіївна, вчитель історії: «Дуже сумно й боляче, що шкільною сім’єю ховаємо вже другого такого світлого хлопчика, яким був Коля. Хорошою, гарною і дуже відповідальною дитиною – таким він, мабуть, запам’ятається. З великими сірими очима, із щирою посмішкою на вустах. Дуже шкода, що так закінчився його земний шлях».
Мельничук Ольга Михайлівна, вчитель біології і географії: «Микола Сорочук назавжди буде для нас – учнів та вчителів – прикладом великого патріотизму».
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
