Сторінками історії: трагедія хутора Малі Підгайці
Населеного пункту з такою назвою ви сьогодні не знайдете на території сучасної Волині. У повоєнні роки його мешканці переселилися до Підгайців. Натомість, трагічна доля хутора й донині не дає забути про його колишнє існування. Ці згадки зринають у пам’яті саме 3 грудня. Цього дня 1943 року фашисти з польськими поліцаями знищили більше двох десятків хуторян – жінок, дітей, стариків. Пограбували та спалили їхні помешкання.
За розповідями очевидців, жорстока розправа була помстою за двох вбитих німців. Їх трупи, прикриті гілляками, знайшли у лісі. По сліду коліс та по краплям крові було видно, що тіла привезли в це місце возом від хати під самим лісом, де окупанти збиралися на відпочинок, розважалися, пиячили. І навіть до бійок між ними іноді доходило. Чи то було вбивство з необережності під час такої гулянки, чи німецьких вояків хтось навмисно позбавив життя - так і не було встановлено. Кілька тижнів тривали допити. А потім гітлерівці вирішили покарати місцевий люд.
3 грудня з самого ранку на хуторі з’явилися карателі. З будинків, найближчих до лісу, почали зводити людей. Самі ці сім’ї найбільше підозрювали. Хтось повідомив, що вони начебто знають вбивць німців, але не виказують їх.
Тих, хто не встиг сховатися, і кого спіймали, зігнали до молочарні, де був великий зал. Людей заводили туди і стріляли в потилицю. Це вже пізніше відкрилося, коли трупи роздивлялися. Щоб підпалити місце злочину, кати в молочарню з купою тіл кинули гранату. А потім вбивці пограбували будинки своїх жертв – повиносили майно, харчі, позабирали живність. А їх помешкання спалили.
Зранку обгорілі людські рештки односельці склали в збиті великі ящики і повезли до церкви, а потім на цвинтарі захоронили.
Німецька влада під час війни встановила жорстокі закони: за кожного «свого» вбитого – забирати життя щонайменше десяти цивільних. Так і було тоді покарано мешканців хутора. Вже у наш час останки страчених перепоховали на кладовищі в Підгайцях. Родичі загиблих хуторян на місці їх вічного спочинку встановили пам’ятник. На його стелі викарбувана кількість жертв – 21, з яких – дев’ятеро дітей.
Щороку під час урочистих заходів, присвячених перемозі над нацизмом у Другій світовій війні, підгайчани згадютьє цю трагедію та вшановують невинно убитих. Злочини, які вчиняла окупаційна влада проти мирного населення на загарбаних територіях, не мають строку давності та не підлягають забуттю.
(Записано зі слів жительки села Підгайці, нині покійної Галини Василівни Ковальчук, у дівоцтві – Романюк. Про цю трагедію жінка дізналася від свого батька, очевидця Василя Артемовича Романюка).
