Громада провела в останню дорогу свого Захисника — Миколу Андрійчука
Сьогодні, 30 квітня, Підгайцівська громада у глибокій скорботі схилила голови, прощаючись із жителем села Воротнів, солдатом Андрійчуком Миколою Леонідовичем.
Його шлях воїна розпочався у липні 2024 року. Микола служив старшим стрільцем-оператором стрілецького відділення, віддано виконуючи свій військовий обов’язок. Життя Героя обірвалося 6 листопада 2024 року поблизу міста Торецьк Бахмутського району внаслідок ворожої атаки БПЛА.
Родина пережила довгі місяці невідомості та надії. Рідні до останнього вірили, що Микола живий. Лише у квітні 2026 року, після тривалого процесу ідентифікації тіл, переданих під час обмінів, експертиза підтвердила найстрашніше.
Герой повернувся додому «на щиті». Мешканці громади, співробітники зустрічали кортеж живим коридором, схиливши коліна. Особливо людно було у центрі села Лище, де зібралися жителі старостату, щоб віддати останню шану земляку. Після літії біля рідної домівки у Воротневі піша хода рушила до храму Різдва Пресвятої Богородиці, де відбувся чин похорону.
Миколу Андрійчука поховали з усіма військовими почестями на кладовищі біля церкви. Під звуки військового оркестру, прощальні постріли та Державний Гімн України дружині Героя вручили державний прапор — символ свободи, за яку він віддав найдорожче.
Микола Леонідович народився 1 червня 1983 року у Воротневі. Навчався у ВПУ №9 за фахом електрогазозварювальника, згодом багато років працював на заводі «Богдан Моторс». Друзі та близькі згадують його як світлу та добру людину. Він щиро любив життя та захоплювався риболовлею. На момент загибелі Захиснику був лише 41 рік.
У полеглого воїна залишилися дружина, батьки та старший брат. Громада розділяє цей невимовний біль разом із родиною.
Низький уклін тобі, воїне, за подвиг. Твоє ім’я назавжди вписане в історію нашої незалежності.
Вічна пам’ять і слава Герою!
