Підгайцівська громада провела в останню путь Героя Романенка Станіслава Романовича
З глибоким сумом та невимовним болем Підгайцівська громада провела в останню путь Героя, Романенка Станіслава Романовича.
11 березня 2025 року, вулицями міста Луцька та Підгайцівської громади простяглася нескінченна колона автомобілів, супроводжуючи тіло молодого захисника. Люди, схиливши коліна, віддавали останню шану Станіславу, чиє життя обірвалося на війні у віці 30 років.
Командир взводу безпілотних авіаційних комплексів, Романенко Станіслав Романович, загинув 7 березня 2025 року, виконуючи свій обов'язок із захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Добропілля, Покровського району, Донецької області.
У рідному селі Струмівка, односельці та небайдужі українці, утворивши живий коридор, зустріли Героя навколішки. Біля батьківської домівки священники відслужили літію. Сльози, скорбота та невимовний пекучий біль відображалися на обличчях рідних, близьких, друзів та побратимів.
Відспівування захисника відбулося у Храмі Святого Апостола Андрія Первозванного села Струмівка. Після відспівування траурна піша хода прямувала до сільського кладовища, де тіло Героя було віддано землі.
У Станіслава залишилися дружина, маленька донечка, батьки та двоє братів.
Романенко Станіслав народився у селі Струмівка, закінчив Підгайцівський ліцей, здобув вищу освіту в Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю "Фінанси, банківська справа та страхування".
Шлях воїна за свободу та Незалежність України розпочався ще з подій Майдану, де він брав активну участь. У 2014 році Герой боронив Батьківщину у лавах підрозділу "АЗОВ".
З початком повномасштабного вторгнення, попри проблеми зі здоров'ям, захисник знову став до війська добровольцем, а з квітня 2024 року підписав контракт зі ЗСУ та отримав звання молодшого лейтенанта. За період служби, Станіслав був нагороджений відзнакою полку "Азов" "За звільнення Маріуполя", медаллю Президента України "Захиснику вітчизни" та медаллю "Незламним Героям російсько-української війни".
Рідні та близькі Героя характеризують його як надзвичайно вольову та сильну особистість. У цивільному житті Станіслав любив музику, читав реп, складав вірші. Він був глибоко духовною людиною та активним парафіянином місцевого храму.
Побратим Героя, говорячи останнє слово над могилою Стаса розповів, що "Станіслав вмів воювати, вмів кохати, вмів бути вірним другом, вмів цінувати тих, хто навколо нього. Він дуже любив свою сім'ю. Навіть на війні він находив час творити прекрасне, адже писав пісні. Він завжди сміявся і веселив всіх навколо. Тож запам'ятайте його таким."
Вічна пам'ять та шана Герою! Царство Небесне та вічний спокій його душі.
